Є дати, які не можна просто відзначати. Їх потрібно пам’ятати.

29 серпня Україна вшановує пам’ять захисників і захисниць, які віддали свої життя за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Цей день встановлено на честь тих, хто загинув у боротьбі за Україну.

Ця дата назавжди пов’язана з трагічними подіями серпня 2014 року та Іловайською трагедією. Символом Дня пам’яті став соняшник — квітка, що нагадує про поля, на яких українські воїни віддали свої життя, захищаючи країну.

Та 29 серпня ми згадуємо не лише тих, хто загинув у боях під Іловайськом. Ми пам’ятаємо кожного і кожну, хто віддав життя за Україну — у різні роки, на різних напрямках, у різних боях.

За кожним ім’ям — чиєсь життя, родина, мрії, плани, люди, які чекали вдома. За кожним полеглим — частина історії нашої країни та ціна свободи, якою ми живемо сьогодні.

Ми схиляємо голови перед мужністю тих, хто до останнього залишався вірним Україні. Пам’ятаємо тих, хто не повернувся додому. І дякуємо тим, хто продовжує захищати нашу державу сьогодні.

Пам’ять — це не лише скорбота. Це наш обов’язок.
Пам’ятати імена. Розповідати про подвиги. Підтримувати родини полеглих. Берегти те, за що вони боролися, — нашу свободу, нашу землю, нашу Україну.

Сьогодні ми можемо працювати, лікувати, навчатися, обіймати рідних і будувати плани на майбутнє саме тому, що хтось свого часу став на захист нашого дому.

Вічна пам’ять і шана всім захисникам і захисницям України, які віддали життя за нашу державу.

Пам’ятаємо кожного.
Дякуємо живим.
Бережемо Україну. 🇺🇦